Фенолфталеїнова проба — все, що потрібно знати
Азопірамова та фенолфталеїнова проби — нерозлучна пара для перевірки якості ПСО. Про азопірамову пробу ми поговорили у попередніх матеріалах. Час розібратися і з фенолфталеїновою.
Навіщо вона потрібна?
Фенолфлатеїнова проба — це набір реагентів для перевірки якості передстерилізаційної обробки інструментів.
Вона визначає лужні залишки мийних засобів на інструментах. Простими словами: показує, чи добре промиті інструменти після дезінфектантів.
Як часто проводити фенолфталеїнову пробу?
Вимоги до постановки цієї проби такі ж, як і до азопірамової.
Нагадаємо уривок з Наказу МОЗ№552 (ІІ. Вимоги до стерилізації інструментів):
якість ПСО оцінюють шляхом постановки азопірамової проби на наявність залишку крові та фенолфталеїнової проби на наявність залишку лужних компонентів мийних засобів (лише у випадках застосування засобів, робочі розчини яких мають рН понад 8,5).
Контроль якості ПСО персонал має здійснювати щодня. Контролю підлягає 1% з партії інструментів, що обробляються одночасно.
Як поставити пробу правильно?
Знову звернімося до Додатка 4 Наказу МОЗ №552 — Контроль якості передстерилізаційного очищення. І знайдемо всі відповіді.
Методика постановки
Спочатку потрібно приготувати розчин концентрацією в 1%. Для цього слід додати фенолфталеїн у 95-відсотковий розчин етилового спирту.
У герметичному флаконі фенолфталеїновий розчин зберігається 1 місяць.
Контрольований інструмент протирають марлевою серветкою, змоченою у розчині, або наносять на виріб 2-3 краплі за допомогою піпетки.
Оцінка результатів
Розчин має змінити колір впродовж 1 хвилини. Якщо на інструменті є лужні залишки мийного засобу, реактив змінить колір на рожевий.
Якщо ви побачили зміну кольору на контрольному інструменті, всю партію виробів необхідно обробити повторно.